Кожна людина намагається обирати собі професію до душі. Адже тільки тоді можна досягти у ній видатних успіхів та добитися визнання. Прикладом тому – життя найвідомішої художниці з тканин XX століття, берлінки Анні Альберс, яку називають революціонеркою, яка творчо працювала з тканинами. Саме Анні зуміла об’єднати багатовікове ремесло з провідними ідеями модерністів, чим здивувала світ. З 2019 року її роботи зберігаються у музеї “Tate Modern” у Лондоні. А сучасні дизайнери відзначають, що й у XXI столітті продовжують надихатися витворами цієї талановитої жінки. Більше на berlin1.one.
У пошуках власного творчого шляху
Фото: Анні з сестрою Лотте
Анні народилася у червні 1899 року у Берліні, її повне ім’я – Аннеліза-Ельза-Фріда Флейшманн. Мати працювала у видавничому бізнесі, батько займався виготовленням меблів. Анні ще з дитинства любила малювати, цікавилася мистецтвом, у 1916 році почала навчатися у художника-імпресіоніста Мартіна Бранденбурга. Але через 3 роки розчарувалася і згодом вирішила вивчати ткацтво в авангардній школі мистецтва та архітектури, яку заснував Вальтер Гропіус у Веймарі.
Спочатку навчалася під керівництвом Георга Мухе, потім – Йоганнеса Іттена. Ще до вступу Анні планувала заволодіти таємницями скляної майстерні, але тоді жінкам заборонялося відвідувати деякі дисципліни. Тому довелося погодитися на ткацтво. За підтримки єдиної жінки-майстра у закладі Гунти Штельцль, дівчина освоїла складну науку, навчилася текстильного конструювання, почала створювати оригінальні геометричні візерунки.
Досвід навчання у Баухаусі, віддзеркалений у роботах
Під керівництвом Гунти Штельцль Анні змогла у повній мірі розкрити свій потенціал. Пізніше писала у спогадах, що нитки зацікавили її тоді навіть трохи проти власної волі. Бо в юності майстриня вважала, що така робота для ніжних ручок, а творчій особистості хотілося досягати та завойовувати щось незвичайне й вагоме. Але візерунки підкорили та перемогли. Дівчина швидко освоїла подвійний та жакардовий ткацькі верстати та почала створювати величезні стінні панно та тканину для оббивки меблів з незвичайними абстрактними візерунками. Ілюстрації з її витворами публікували у німецьких журналах. Характерною візитівкою робіт Анні стали незвичайні матеріали, які вона оригінально поєднувала. Компонувала навіть нитки зі вставками, схожими на целофан.
У 1926 році дівчина вийшла заміж за колегу Йозефа Альберса. У роботі почала практикувати інноваційні візерунки та матеріали, які віддзеркалювали світло. У 1931 році очолила ткацьку майстерню після звільнення Гунти Штельцль. Оригінальність робіт Анні полягає ще й тому, що вона вдало комбінувала різні техніки трафаретного друку. А коли щось не вдавалося, то демонструвала це як креатив, а як не помилку. У поєднанні кольорів брала приклад з майстра Пауля Клеї, який давав майстер-класи ще у школі Бахаус. Альберс по-своєму застосовувала його хроматичну систему у мистецтві створення текстилю, створюючи незвичайні комбінації відтінків.
Особливості творчості Анні Альберс
Коли владу захопили нацисти, художниця була змушена поїхати з Німеччини. У 1933 році разом із чоловіком перебралася до США, де влаштувалася викладачем до коледжу Блек-Маунтін у Північній Кароліні. Але творчі експерименти не полищила. Художниця запевняла, що створення одягу схоже на архітектуру, найбільше їй подобався модернізм.
Сама Анні порівнювала переплетення ниток зі стінами фундаментальних будинків, тому її витвори мали скоріше не декоративну, а утилітарну функцію. Пізніше робила величезні панно для аудиторій із поганою акустикою, звуконепроникні тканини для дизайнерської фірми “Knoll”, ширми, якими можна було поділити одну кімнату на декілька затишних приміщень. Це було новинкою на ті часи, тому не дивно, що вироби молодої художниці мали величезний попит.
Вплив Мексики на творчість Альберс
Анні не втомлювалася вчитися новому. У 1935 році вона вирішила помандрувати Мексикою і під час подорожей дуже захопилася традиційним андським текстилем. Так з’явилася нова сторінка творчості, яку Альберс назвала пікторіальним ткацтвом. Оригінальні серії, які вона створила після повернення, і через багато років продовжують захоплювати відомих дизайнерів. Зокрема британський дизайнер Пол Сміт відзначав, що саме Альберс неодноразово ставала для нього джерелом натхнення. А коли у 2019 році відкривалася виставка Анні у “Tate Modern”, він презентував до цієї події капсульну колекцію покривал, светрів та шарфів.
Варто згадати, що художниця не обминула увагою й створення прикрас. Але робила їх не з дорогоцінних каменів чи металу, а з підручних матеріалів. Цим заробляла собі на життя на початку творчого шляху, а потім перетворила на хобі. Найвідоміші її витвори – намиста з губок для миття посуду, з ситечок для раковини та скріпок, з корків для пляшок.
Визнання в Америці
Фото: експозиція виробів Анні Альберс на виставці у Музеї сучасного мистецтва у Нью-Йорку
У 1949 році подружжя Альберс перебралися до міста Коннектикут, де Анні відкрила власну студію. Першим успіхом на новому місці став оригінальний дизайн текстильних виробів для Гарвардського університету. Потім прийшло гучне визнання, коли Альберс стала першою текстильною дизайнеркою, чия виставка відбулася у Музеї сучасного мистецтва у Нью-Йорку. Стартувала вона восени, потім художниця вирушила з виробами по різних містах Америки. Гастролі тривали з 1951 до 1953 року, витвори мали шалений успіх, що й подарувало Альберс славу однієї з найталановитіших дизайнерок того часу. Подорожуючи Америкою та Мексикою, Анні відкрила для себе ще одне захоплення – колекціонування витворів мистецтва доколумбової епохи.
Після виставки до неї звернулася Флоренс Нолл, пропонуючи розробляти текстиль для меблевої компанії “Knoll”. Анні погодилася, співробітництво тривало понад 30 років. Дизайнерка вміла дивовижно поєднувати вимоги до тканин для масового виробництва з індивідуальними творчими задумами. Вироби компанії мали успіх на ринку, ця тенденція зберігається і у XXI столітті. Найоригінальніші ідеї художниця опублікувала у “On Designing”. Заслуги Анні визнали на новій батьківщині, у 1961 році їй вручили нагороду – “Craftmanship Medal” від Американського інституту архітекторів.
Ще одна сторінка творчості
Фото: проєкт штор Анні Альберс
Коли Альберс у 1963 році разом із чоловіком приїхала на семінар із літографії до Лос-Анджелесу, їй запропонували поекспериментувати з друкованими носіями. Дизайнерка спробувала й одразу захопилася, відтоді більшу частину часу присвячувала виробам літографії та трафаретного друку. Найкращі з них увійшли до портфоліо друкованих робіт “Line Involvements”. Того ж року з’явилася її стаття у “Encyclopaedia Britannica” про особливості цього напрямку. Згодом Анні доповнила матеріали і у 1965 році видала свою другу книгу “On Weaving”. Авторка проаналізувала рух текстильного дизайну середини століття у Сполучених Штатах, чим відкрила нову сторінку творчості. Саме завдяки пані Альберс та її дизайнерським роботам історія дизайну увійшла до сфери академічних досліджень.
Інші знакові нагороди
Але і про батьківщину художниця не забувала. У 1976 році Анні Альберс влаштувала 2 великі виставки у Німеччині, потім – ще декілька трохи скромніших за обсягами впродовж наступних двох десятиліть. Її успіхи підтвердили декілька почесних докторських ступенів і нагород. Серед них – Золота медаль Американської ради з ремесел за “безкомпромісну досконалість”, отримана у 1981 році.
Дизайнерка продовжувала подорожувати Латинською Америкою та Європою, розробляти дизайнерські рішення й створювати оригінальні гравюри. А лекції читала до останніх своїх днів. Пішла з життя ця талановита й енергійна жінка у травні 1994 року. На згадку про її незвичайну творчість галерея “Тейт Модерн” у Лондоні, об’єднавшись із Художніми зборами Північного Рейну-Вестфалії у Німеччині, організувала у 2018 році ретроспективну виставку книги Альберс. А ще через рік, у 2019 році, найкращі витвори талановитої дизайнерки та художниці Анні Альберс передали до лондонського музею “Tate Modern”.