Ґюнтер Ґрасс, який народився в Данцигу, приїхав до Західного Берліна на початку 1960-х років. Його колега-письменник, а пізніше сусід Уве Джонсон розповів йому про гарний старий будинок на Нідштрассе у Фріденау, куди автор «Бляшаного барабана» і переїхав зі своєю родиною. Він прожив там понад 30 років залишивши добру пам’ять про себе. Ґюнтер Ґрасс був не лише письменником світового рівня, який вплинув на політику Федеративної Республіки Німеччини, викликав загальнонаціональні скандали та був відзначений Нобелівською премією 1999 року. Він також був впевненим гурманом, який любив робити покупки на щотижневому базарі Фріденау та подавати своїм гостям вишукані делікатеси, такі як бараняча нога. Більш детально про життя письменника читайте на berlin1.one.
Служба у вермахті
Ґюнтер Вільгельм Ґрасс народився 16 жовтня 1927 року в польському місті Данциг. Він ріс у простих умовах, як син у сім’ї купця. У дитинстві Ґрасс був вівтарником, а пізніше відвідував середню школу. Коли почалася Друга світова війна, пішов добровольцем до вермахту і був активним членом гітлер’югенду. Там він спочатку служив помічником льотчика, а потім, у 1944 році був переведений до війська націонал-соціалістичної партії «Ваффен-СС». Після війни, майже весь свій 18-й рік він провів в американському полоні, де нарешті зрозумів, наскільки хибною була позиція націонал-соціалістів.
Після Другої світової війни Ґрасс почав стажуватися у каменяра, а потім вивчав графіку та скульптуру в Дюссельдорфській художній академії та Берлінському університеті образотворчих мистецтв до 1953 року. В цей самий час він якийсь час працює вишибалою.
«Бляшаний барабан»
Після закінчення навчання переїжджає до Парижа, де одружується зі швейцарською студенткою балету Анною Шварц. У пари народжується четверо дітей. Саме у цей час Ґрасс починає писати та примирятися зі своїм минулим. Приблизно в 1959 році він почав працювати над «Бляшаним барабаном», який є найвідомішою та найважливішою книгою автора. У романі насамперед критикується те, як німці ставляться до своєї націонал-соціалістичної історії. Ґрасс вважає, що забувати або приховувати щось – це неправильне рішення. Усі його наступні твори, такі як «Листи через кордон», «Місцеві наркоти» та «Опух», також торкаються тем провини, минулого та забуття. Його роман «Широке поле» був опублікований у 1995 році. Дія роману відбувається в період між будівництвом Стіни й возз’єднанням Німеччини.
Політична кар’єра
Але свій прорив 31-річний хлопець робить із «Бляшаним барабаном». Ґрасса вшановує Група 47, асоціація післявоєнних письменників. За цим романом був знятий фільм, який навіть отримав Оскар. Ґрасс використовує це, щоб стати політично активним. З 1982 року, бувши членом Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН), він разом із канцлером Віллі Брандтом бореться за розширення демократії в Німеччині.
Серед іншого, він виступає за рівні права для подружжя, за відновлювані джерела енергії та вищі податки для тих, хто більше заробляє. Ґрасс ніколи не замовчує своє минуле у Вермахті. Він зізнається, що пізно усвідомив злочинність ідеології націонал-соціалізму. Це викликає багато дискусій.
Окрім своєї політичної діяльності, Ґюнтер Ґрасс публікує інші твори як письменник, художник і, часом, музикант. За це він був відзначений найвищими нагородами, найголовнішою з яких була Нобелівська премія з літератури 1999 року.
У 1972 році Ґюнтер Ґрасс і Анна Шварц розлучилися. Він одружився з Уте Грюнерт вдруге в 1979 році. Разом з нею він тимчасово переїжджає до Індії. Справа життя Ґюнтера Ґрасса важлива для Німеччини. Недаремно він є першим у списку 500 провідних інтелектуалів німецькомовних країн.