У Берліні налічується чимало закладів, які працюють протягом століть, справа переходить від батьків до дітей або від одного власника до іншого. Найстарішою аптекою Берліну офіційно вважається колишня аптека “Роте” у районі Мітте, яка відкрилася у 1732 році. З 1960 року вона входить до переліку пам’яток архітектури, там зберігся історичний інтер’єр навіть після реставрації. Протягом багатьох років аптека змінювала власників і назви, доки не опинилася в руках Аніке Олескі у 2019 році. Більше на berlin1.one.
З дозволу короля
Аптеки в Європі почали з’являтися у 1241 році. Цьому сприяв Салернський едикт імператора Фрідріха II Штауфена. У документі вперше зафіксували поділ професій лікаря та аптекаря, їхні права й обов’язки. Аптекарі не мали права лікувати пацієнтів, а лікарі не мали направляти хворих до конкретних аптечних закладів з метою купівлі медикаментів. Едикт взагалі забороняв будь-які ділові стосунки між представниками цих професій. А ще відкрити власну аптеку мала право лише людина, яка здобула медичну освіту в університеті. Оскільки особисто аптекар відповідав за якість своїх ліків, це було виправданим і закономірним. Продавати ліки дозволялося лише за цінами, які встановила держава.
У XVIII столітті Берлін активно забудовувався, і з 1725 до 1737 року з’явилося понад 1000 нових будинків. Серед тих, кому виділили нерухомість, був придворний радник та особистий лікар короля Август Буддеус. Свій будинок він отримав у 1732 році і відразу ж звернувся до короля Фрідріха-Вільгельма I з проханням видати йому дозвіл на керування аптекою. Вже у вересні того ж року монарх подарував привілей “влаштувати у власному будинку аптеку ліків з торгівлею матеріалами”. Так у Берліні з’явилася перша аптека, яку знали у Берліні як аптеку “Роте” (Rothe).
Калейдоскоп власників
Цікаво, що згідно з законом особистий лікар короля не мав права тримати власну аптеку, це суперечило медичним правилам, які видав сам король. Другим порушенням було те, що згідно з указом монарха від 1720 року нові привілеї у Берліні не надавалися. Дослідники припускають, що Буддеус отримав дозвіл за величезний внесок у розвиток польової хірургії й анатомії, хоча й статус королівського лікаря теж зіграв величезну роль. Щоб уникнути зайвих проблем, власник вирішив призначити на керування аптекою найманого фахівця.
Буддеус пішов з життя у 1753 році, його вдова була змушена продати аптеку, на що теж просила дозвіл у короля. Той письмову згоду дав, але з умовою, що заклад перейде тільки до рук фармацевта. Так новим власником у квітні 1754 року став Август Тірфельдер, покупка обійшлася йому у 300 талерів. Пан Август приїхав до Берліну з Саксонії, але встиг отримати громадянство. Мав освіту медичного коледжу. Однак йому не сподобалося місце розташування, тому попросив дозволу перенести аптеку ближче до Шпандауер-Тор, де було багато нових будинків і потенційних покупців. Як свідчить Постанова кабінету міністрів від 8 жовтня 1753 року, дозвіл на це пан Август отримав. Під новий медичний заклад придбав будинок у члена міської ради Йоганна-Фрідріха Берга на Розенталерштрассе, де аптека й залишилася на багато десятиліть. Назва тривалий час залишалася незмінною – аптека “Роте”.
Але радів цінному придбанню Тірфельдер недовго. Вже через 6 років пішов з життя, і спадкоємці продали аптеку новому власнику – Карлу-Якобу Фріце за 7820 талерів. Ще через 8 років у закладу знову був новий власник – Карл-Людвіг Кобес, який придбав нерухомість за 9000 талерів. Коли помер і цей аптекар у 1794 році, вдова Катарина-Амалія найняла керівника на той час, доки виростуть діти. У квітні 1799 року аптеку з інвентарем викупив у матері старший син – Йоганн-Карл-Фрідріх Кобес.
Перипетії XIX століття
Коли до Берліну у 1806 році увійшов Наполеон Бонапарт, то одразу видав указ про військовий податок, який був накладений на всі завойовані міста. Берлінські аптеки мали заплатити французам 3575 рейхсталерів, сума залежала від розмірів закладу. Оскільки аптека “Роте” була тоді однією з найбільших у місті, то й податок їй виставили чималий – 300 рейхсталерів. Тривалий час власникам вдавалося утримувати власну справу, але у 1820 році Кобес таки вирішив її продати.
Новий власник Фрідріх-Вільгельм-Ердман Ремхільд виготовляв та продавав ліки протягом 8 років, потім продав аптеку Йоганну-Якобу Герцу. У нього вже викупив заклад Карл-Людвіг Куц – людина дуже освічена й творча. Пан Куц здобув медичну освіту, любив мистецтво, відвідував Лозанну та Рим заради творчих зустрічей. У Берліні обіймав посаду медичного працівника у міському парламенті Берліну. Потім власниками закладу були ще голова Берлінської асоціації фармацевтів Вільгельм Блель і політик Карл-Арнольд Маргграфф.
Законодавчі зміни
Фото: лабораторія аптеки “Роте”
Наприкінці XIX століття почала активно розвиватися фармацевтична промисловість Німеччини, ліки вже можна було купувати готовими, не чекаючи, доки аптекар їх зробить. Це відчутно зменшило доходи тих, хто працював над виготовленням медикаментів. Крім того, аптекам довелося відмовитися у 1862 році від виробництва хімікатів. Податки їм переглянули, зменшили, але великого полегшення у конкурентній боротьбі це власникам не дало. Ще уряд змінив правові положення щодо видачі ліцензій, тому кількість аптек у Берліні почала швидко збільшуватися.
Щоб вижити у конкурентній боротьбі, власнику аптеки “Роте” довелося витратитися на презентабельний вигляд закладу. На місці старого Маргграфф звів чотириповерховий будинок, не поскупився на оригінальний проєкт: просторі зали, затишні кабінети, художнє різьблення та розпис стель у стилі рококо. У підвалі розмістив лабораторію, де видобував соки рослин та виготовляв солодові екстракти, препарати магнію. Розробив рецепт мінеральної води, яка дуже швидко стала популярною у Берліні.
До речі, аптека “Роте” була першою у Берліні, яка мала свій телефон, номер значиться у телефонній книзі 1881 року. Це теж суттєво поліпшило продажі, адже ліки можна було замовити й по телефону. Карл-Арнольд Маргграфф був єдиним з усіх власників, хто передав аптеку спадкоємцям, наступний аптекар Йоханнес Маргграфф лише примножив доходи. У 1892 році його обрали до правління Берлінської асоціації фармацевтів. Але діти Йоханеса не захотіли після смерті батька продовжувати аптечну справу, у 1907 році у закладі вже господарював Вільгельм Вартенберг. Він же осучаснив фасад, орієнтуючись на модні тенденції архітектури.
Друга світова війна та післявоєнні події
Фото: вітрина аптеки “Роте” з новою назвою
У 1937 році Вартенберг був змушений продати аптеку лідеру нацистської партії, фармацевту Річарду Бергеру. Після цього діти Вартенберга виїхали до Америки, а сам колишній власник помер у 1942 році від серцевого нападу. Бергер керував закладом до завершення Другої світової війни. Після поразки нацистів він зник, до 1953 року аптеці давала раду дружина Бергера, потім відмовилася від справи. У квітні 1954 року аптеку “Роте” знову відкрили, але вже як першу муніципальну у районі, тільки назвали її “Бероліна-Аптека”.
У 1972 році заклад повністю реконструювали, навіть поновили оригінальний розпис стелі. Після об’єднання Німеччини берлінці отримали права на приватизацію, чим скористалися фармацевти Кадльчик і Вальд, оформили документи на приватний заклад. У 1990 році право власності на будинок заявила онука Вільгельма Вартенберга – кіноактриса Ліана Хайд, яка мешкала у Лондоні. Права відхилили, але будинок віддали. Вона реконструювала його у стилі, який перебудував її дід Вільгельм Вартенберг у 1929 році. Однак історичну назву закладу не повернули.
До 2005 року аптекою керував фармацевт Кальдчик, потім її придбав берлінець Манфред Шнайдер. Назву знову змінили – на “Berlin Apotheke Hackescher Markt”. У 2019 році нова власниця Аніке Олескі знову перейменувала заклад на “MediosApotheke Hackescher Markt”, аптека увійшла до мережі “Medios”.