Німеччина географічно розташована у центрі Європи, де перетиналися численні торгівельні шляхи, часто змінювалися правителі, а разом із ними і грошова система. Відтак країна постійно потребувала великої кількості грошей для товарообігу, тож не дивно, що саме у Німеччині склалася одна з найдовших історій Монетного двору у світі. Вперше почали карбувати національну валюту у 1871 році, коли з окремих федеральних держав утворилася потужна й сильна імперія. Більше на berlin1.one.
Реформи грошей у XIX – на початку XX століття
Для початку варто з’ясувати, чому в країні у різні часи користувалися різними видами грошей, і скільки їх взагалі було. Адже цей аспект визначав навантаження на Монетний двір і рівень майстерності спеціалістів, які мусили вчитися виготовляти нові монети з кожною зміною правителів. Період, який увійшов до історії як Перший Рейх, охоплював об’єднання європейських земель у межах Священної Римської Імперії німецької нації. До неї входили землі Голландії, Чехії, Франції, частина Італії. Самостійною країною тоді вважалося володіння будь-якого могутнього герцога, барона чи князя. Відповідно, й монети кожен робив свої.
Валюта Кайзерівської Німеччини
Окрему валюту, яку стали називати маркою, впровадили у 1871 році. Виготовляли її на кількох монетних дворах країни, але найголовніший залишався у Берліні. Епоха з 1871 до 1918 року увійшла в історію як Кайзерівська Німеччина або Другий Рейх. Тоді канцлер Отто фон Бісмарк об’єднав державу в імперію, яку очолив король Вільгельм I. Столицею обрали Берлін. Введення єдиної валюти позитивно позначилося в економічному піднесенні країни. Перші золоті монети випускали номіналом у 10 та 20 марок, хоча до 1907 року ще можна було платити старими талерами.
Влітку 1919 року на Національних зборах країну проголосили республікою, і у 1923 році замість паперової марки стали карбувати рентні марки та пфеніги номіналом до 50. Через рік Монетний двір почав випускати вже срібні марки, але у 1934 та 1937 роках їх почали масово вилучили з обігу. У 1933 році республіку змінив Третій Рейх, до влади прийшов Адольф Гітлер. Почали карбувати нові монети: на реверсі до орла з розкритими крилами додалася свастика у дубовому вінку. Ними розраховувалися до кінця Другої світової війни.
Нові монети у середині XX століття
У 1948 році на території союзників, а згодом і у ФРН ввели нову німецьку марку, карбували монети номіналом в 1, 2 та 5 марок і всі варіанти пфенігів. А на території Німеччини, яка відійшла СРСР, а згодом і у НДР, випускали інші німецькі марки, у 1967 році їх стали називати марками НДР. Коли Німеччина знову об’єдналася, вирішили користуватися різними номіналами марок і всіма варіантами пфенігів. Тільки з 2020 року основною валютою зробили євро, на монетах, випущених у Німеччині, на реверсі зображено орла з державного герба. А на реверсі євроцентів карбували дубову гілку.
Поява Берлінського Монетного двору
Фото: споруда на Вердершер Маркт, 1800-1886 роки
Як бачимо, з такими змінами уряду роботи монетному двору завжди вистачало. Вперше про таке монетні двори згадується у документах 1280 року, гроші тоді виготовляли вручну за допомогою молотів. Із заснуванням Курфюрства з’явився Виборчий монетний двір. Відомо, що у середині XVI століття монетні майстерні розташовувалися на Постштрассе, у 1630 році їх розмістили у західному куті замкового двору у водонапірній вежі. У 1667 році Рабан фон Канштайн вирішив взятися за виготовлення прусських монет від імені короля. Наказом монарха Фрідріха I монетна майстерня знову перебралася на нове місце – Унтервассерштрассе у Шлейзенграбені, що на Вердершен Маркт.
У 1750 році Берлінському монетному двору присвоїли літеру “А” на знак того, що там виготовлялися основні королівські монети. Тоді ж суттєво розширили виробництво, чим опікувався генеральний директор монетного двору Йоганн-Філіп Грауман. Але імперія розвивалася, майстри не встигали виконувати замовлення. Відтак у 1752 році підприємство вже вкотре перебазували у нове, спеціально збудоване приміщення на вулиці Контрескарпі (згодом її перейменували на Мюнцштрассе). Там були надані всі можливості, щоб суттєво збільшити виробництво монет.
Зміни у другій половині XX століття
Але наразі зі змінами у державі зростала потреба у більшій кількості монет. У 1800 році на Унтервассерштрассе з’явилася нова споруда Монетного двору, яку спроєктував відомий німецький архітектор Генріх Гейнц. Ту, що залишилася на Мюнцштрассе, берлінці стали називати Альте Мюнц. Не забували й про модернізацію цехів, її проводили у 1830 та 1861 роках. У 1871 році, коли була проголошена Кайзерівська імперія, вклалися у більш потужне підприємство, не пошкодували коштів на нове обладнання. Через рік цей Монетний двір, який у документах значився як Прусський державний, не лише карбував понад половину всіх монет для імперії, а й виконував замовлення на штампування монет від інших держав. Він протримався на одному місці до 1935 року.
Гітлерівські плани та реальність
Коли у 1933 році прийшли до влади нацисти і вирішили виготовляти інші монети, знадобилося й потужніше підприємство. Будівлю на Мюлендамм зводили за планами досвідчених архітекторів Фріца Кейбеля та Артура Река. Фасад прикрасили копією 48-метрового фризу з першої будівлі, який відтворили спеціалісти Фрідріх Гіллі та Йоганн-Готфрід Шадов. З півночі комплекс будинків доповнював Шверинський палац, його фасад реставрували, добудували необхідні приміщення зі збереженням архітектурного стилю.
Захопивши більшу частину Європи, Гітлер вже планував грандіозні зміни, бажав бачити новий Імперський грошовий двір, який об’єднав би виробництва всіх монетних дворів Німеччини. Адже для забезпечення нової нацистської імперії знадобилися б сотні монетних дворів з основним центром у столиці. Але все склалося інакше, і після завершення Другої світової війни Прусський монетний двір реорганізували та перейменували на Монетний двір Берлина. До речі, саме там почали випускати нову валюту НДР.
Подальша доля Монетного двору
У 1953 році уряд НДР прийняв рішення закрити монетний двір Мюльденхюттен, єдиним монетним двором залишився Альте Мюнц. У 1980 роках Берлінський магістрат визнав комплекс будівель охоронними пам’ятниками. Приміщення на Молькенмаркт з колишнім Шверинським палацом у центрі спочатку закріпили за адміністрацією Монетного двору. З 1990 року там почали виготовляти німецькі марки, а після об’єднання Німеччини – євровалюту. Крім карбування монет, на підприємстві виготовляли ще різноманітні медалі, жетони, ювілейні монети для ФРН. Наприкінці 2005 року Державний монетний двір відмовився від розташування у Берліні-Мітті й перебрався у район Райнікендорф.
Неочікувані зміни в житті Альте Мюнц
Комплекс будівель Альте Мюнц не залишили напризволяще. Берлінські агенції взялися за реконструкцію та перепланування і вже у 2013 році розмістили там художній та культурний центр. За активності міждисциплінарної творчої спільноти “Spreewerkstätten” все більше ділянок історичного району Альте Мюнц активували та робили придатними для використання. Спочатку були майданчики для проведення заходів, різноманітні студії, потім з’явилися школи танців та малювання, Міграційний хаб.
Наприкінці 2016 року активіст Spreewerkstätten відкрили на другому поверсі творчий простір під назвою “Сучасні можливості”, де науковці й творчі особистості могли працювати та проводити презентації. Була розроблена спеціальна громадська Програма, пов’язана з проєктними зонами. Восени 2020 року у Сенаті підтримали ідею, що Alte Münze має стати міжнародним Будинком джазу. Фінансування до завершення будівництва мав забезпечувати Федеральний уряд. Урядовці планували створити щось на кшталт Лінкольн-центру в Нью-Йорку або Бімхейса в Амстердамі, але на той час не вдалося досягти спільної згоди між урядом країни та Федеральним урядом. Тоді збиралися завершити реалізацію проєкту у 2026 році, але довелося поставити виконання задумів на тривалу паузу.