Про знищення представників єврейської національності у роки Другої світової війни знає весь світ, кількість жертв у різних країнах вираховується мільйонами. Лише у Берліні у 1930 роки мешкало понад 160 000 євреїв, майже всі вони були розстріляні та депортовані, коли до влади прийшов Адольф Гітлер. Припинили існування й освітні та релігійні заклади єврейської громади. На відновлення втраченого знадобилося не одне десятиліття. Більше на berlin1.one.
Перша єврейська початкова школа з’явилася у Берліні після цих страшних подій лише у 1986 році. Її будівництво стало не лише нагальною необхідністю, а й символічним актом для всієї відновленої єврейської громади міста. Вона відрізнялася від інших навчальних закладів не лише розкладом занять, а й незвичайною архітектурною формою, яка теж мала своє символічне значення.
Доля єврейських дітей у Берліні напередодні Другої світової війни
Численні єврейські громади існували на початку минулого століття в усіх містах Європи, не став винятком і Берлін. Відомо, що у 1778 році у місті відбулося відкриття Єврейської вільної школи, засновником якої стали представники громади Фрідлендер та Ітциг. Викладання там велося німецькою мовою. А у 1826 році з’явилася Школа для хлопчиків єврейської громади, для неї збудували окремий заклад на Гроссер-Гамбургер-Штрассе.
Документи свідчать: у 1933 році у Берліні налічувалося понад 160 000 представників єврейської національності – майже третина від повної кількості тих, хто мешкав у Німеччині. Відповідно, працювали численні школи, клуби, синагоги, бібліотеки, громадські організації, які створювала та якими опікувалася єврейська громада Берліну. Після Першої світової війни значно побільшало учнів у єврейських школах міста, тільки з 1919 до 1927 року у Берлін відкрилося 5 нових єврейських навчальних закладів. Але коли владу захопили нацисти, розпочалося тотальне знищення всього і всіх, хто належав до єврейської національності. Тому на відновлення громади у Берліні знадобилося чимало років.
Єврейська початкова школа: будували у формі соняха
Єврейська початкова школа у Берліні-Шарлоттенбурзі відкрилася у 1986 році, у перші роки існування там налічувалося лише 25 учнів. Але після падіння Берлінської стіни до Німеччини почали масово переселятися представники єврейської національності з колишнього СРСР, і одразу ж виникла потреба у розширенні навчального закладу. Проєкт для нової школи підготував відомий ізраїльський архітектор Цві Хекер. Своєю незвичайною формою споруда нагадувала листя соняха, а якщо дивитися з повітря – сторінки книги. Архітектор пояснив своє рішення тим, що книга та соняшник уособлюють дитячу натуру: життєрадісність, бажання отримувати нові знання, цікавість до подій у світі, прагнення стати в усьому першовідкривачем.
Представники єврейської громади Берліну підтримали такий проєкт своїми аргументами. Вони відзначали, що сонях нагадує сонце, яке є джерелом життя. А освіта – теж світло, органічний спосіб передачі знань від однієї людини іншій. Насіння соняха – частинки знань, які мають насаджувати вчителі. Щоправда, виникали дебати між представниками громади, але врешті-решт дійшли висновку, що школу сформували правильно. Бо за формою вона нагадує ще й книгу, а це – єдиний складник, який євреям дозволено культивувати у діаспорі.
Інші особливості забудови
Автор проєкту, архітектор Цві Хекер вбачав в оригінальній формі школи не лише листя соняха, а й промені сонця. Архітектор намагався спланувати споруду так, щоб сонячне проміння висвітлювало всі шкільні класи. Для цього проводилися складні попередні розрахунки орбіти Сонця та довжини сонячних променів, потрібні ділянки фіксували спеціальними позначками. І лише після проведення всіх розрахунків стали зводити стіни. Будівництво тривало довгий час, бо незвичайна форма вимагала постійної корекції.
Однак у процесі будівництва з’ясувалося, що велике приміщення школи перетворилося на незвичайне заплутане місто у місті. Коридори та внутрішні дворики дивовижним чином поєднувалися переходами, виділялися перетинами світла й тіні. Форма соняха, що обертається, фокусувалася на вхідному дворі, де “зустрічалися” всі розрізнені складники – сторінки архітектурної книги. Тому всередині споруди утворився своєрідний напівзакритий простір. А значна кількість двориків дарувала дітям відчуття внутрішнього комфорту, можливість усамітнитися під час перерви чи у години відпочинку.
Відкриття першої у Берліні після часів Голокосту новозбудованої єврейської школи відбулося у 1995 році. Подивитися на незвичайну споруду приїздили до Берлина архітектори, освітяни, журналісти. Ініціатори проєкту на будівництві не економили: конструкції складалися з цегляних товстих стін, чудову ізоляцію забезпечував бетон у підлогах та стелях. Вікна ставили масивні дерев’яні з потрійним склінням. Візитери жартома називали школу фортецею за міцні стіни та заплутану внутрішню забудову. І певною мірою це дійсності відповідало. Але при високій надійності та солідних ступенях захисту своїм зовнішнім виглядом заклад випромінював грайливість та оптимізм. Тому не дивно, що всі учні швидко звикли до незвичайної структури свого навчального закладу і дуже його полюбили.
Хайнц Галінскі – ще один символічний вибір
Початкова єврейська школа отримала ім’я відомого діяча Хайнца Галінскі, і вибір цей був невипадковим. У Німеччині цю людину називали “совістю єврейського народу”, бо діяч все життя присвятив захисту прав одновірців. Був активним учасником відродження демократії у повоєнній Німеччині, незмінним головою Берлінської єврейської громади та головою Центральної ради євреїв у Німеччині. Завдяки титанічним зусиллям пана Галінскі почалася імміграція радянських євреїв до ФРН.
Доля підготувала йому страшні випробування. У 1930 роки минулого століття молодий спеціаліст перебрався до Берліну з батьками та молодою дружиною. У листопаді 1938 року родина дивом уникла страшного антиєврейського погрому, який увійшов до історії, як “Кришталева ніч”. Тоді загинули тисячі євреїв. Сам Хайнц згадував, що тієї ночі на нього немов упав увесь світ. Потім були примусові роботи на військовому підприємстві, пекло Аушвіца, де загинули його мати та дружина. Галінскі змусили працювати на корпорацію “IG Farben”, де над в’язнями ставили експерименти. Брав участь у марші смерті у січні 1945 року, вижив у Міттельбау-Дорі, Берген-Бельзені. Після завершення війни повернувся до Берліну, щоб допомагати одновірцям, які врятувалися, формував структури, котрі б відродили єврейські громади у Німеччині. Все життя присвятив тому, щоб ніколи не повторився той жахливий Голокост, що влаштували нацисти.
Як живе школа у XXI столітті?
Початкова єврейська школа здобула статус державно визнаної приватної повного дня. Протягом десятиліть заклад активно розвивався, зростала й кількість школярів. На початку 2020 років там налічувалося 15 класів, у кожному – до 22 учнів. В цілому школа розрахована на 270 дітей, стільки там і навчається. У кожного класу є свій вихователь. Викладання ведеться за берлінським схематичним планом, але зі збереженням єврейських традицій. Обов’язково вивчають іврит, Тору, національні традиції.
Оскільки у закладі діти перебувають повний день, передбачено й систему обідів, а доставляють учнів шкільними автобусами. Оплата навчання залежить від доходів батьків, але ця гнучкість припустима лише для членів єврейської громади. Ті, хто не перебуває у громаді, сплачує повну вартість. Принаймні такі умови оприлюднені на сайті навчального закладу. Педагоги використовують всі сучасні методики й технології, так що юні випускники можуть похвалитися досить високим рівнем підготовки.