У XXI столітті у Берліні налічується понад 3700 готелів різного рівня та права власності, однак старовинних із цієї кількості дуже небагато. Чимало будинків були зруйновані у роки Другої світової війни під час активних бомбардувань, не всі з них змогли чи забажали потім відновити. До зниклих з мапи належить готель “Кайзерхоф”, що у перекладі означає “Імператорський двір”. У XIX столітті це був перший берлінський готель класу люкс, місцем для його розташування обрали старий урядовий квартал навпроти рейхсканцелярії на Вільгельмплац. Увійшов до історії столиці, як перший готель, обладнаний за найсучаснішими на той час досягненнями науки й техніки. Але зберегти його не вдалося. Більше на berlin1.one.
Чим відрізнявся “Кайзерхоф”?
Про відкриття цього готелю багато писали берлінські газети у жовтні 1875 року. Журналісти у захваті відзначали проведення електрики, обладнані ванні кімнати, телефонний зв’язок, парове опалення. Справжнім дивом тоді здавалися встановлені пневматичні ліфти та сучасні газові плити. На таке диво комфорту не поскупилася компанія “Berliner Hotel AG”, проєкт розробляли у 1872 році найкращі спеціалісти архітектурного бюро “Hude & Hennicke”.
Але забудовникам не пощастило. Через кілька днів після відкриття, у жовтні 1875 року у готелі спалахнула пожежа, на ремонт знадобився рік. Однак поновили приміщення ідеально. Архітектори запланували 260 номерів з найсучаснішими розкішними інтер’єрами, що й було ретельно дотримано. Електрику забезпечувала Друга Берлінська електростанція, розташована на вулиці Мауерштрассе, її побудувала компанія “Siemens & Halske”.
Роки великої слави
Розкішні умови проживання приваблювали багатьох видатних гостей міста. Політики, зірки, видатні громадські діячі охоче користувалися послугами “Кайзерхоф”. Якщо людина дозволяла собі зняти там номер, це свідчило про її високий статус або дуже вагомий дохід. У 1878 році готель обрали для проведення Берлінського конгресу. Це була подія світового масштабу, йдеться про міжнародний конгрес, скликаний для перегляду умов Сан-Стефанського мирного договору 1878 року, яким завершилася Російсько-турецька війна. До цієї події була прикута увага журналістів усього світу, відтак, частка слави перепала й “Кайзерхофу”.
Заклад став настільки популярним, що навіть станція берлінського метро, яка відкрилася у жовтні 1908 року під площею Вільгельмплац, теж отримала назву “Кайзерхоф” (сучасна Моренштрассе). У готелі не лише зупинялися видатні державні діячі, а й проводилися пишні заходи з приводу різноманітних урочистостей. Але зірка слави готелю почала поволі згасати у роки економічної кризи 1920 років.
Другий шанс на славу
Фото: засідання Німецько-англійського товариства у готелі “Кайзерхоф”
У 1924 році заклад викупила компанія “Aschinger AG”, готель продовжував працювати, але завдавав відчутних збитків власникам. Спроба продати його у 1926 році не мала успіху. Але закладу пощастило у тому, що саме у 1920 роки Берлін сформувався як центр не лише інтелектуальної, а й культурної та дипломатичної діяльності, що надало йому статус одного з великих міст світу. У “Кайзерхофі” стали розміщуватися організації різних спрямувань та політичних переконань: від клубу “SeSiSo” та Пан’європейської спілки Ріхарда Куденхове-Калерги до нацистської партії Адольфа Гітлера. Так що доходи знову з’явилися.
Ще одним зірковим заходом, який відбувся у цьому готелі, стало засідання Німецько-англійського товариства. Воно проходило у 1931 році з нагоди візиту прем’єр-міністра Великобританії Рамзі Макдональда, коли обговорювалося питання миру й торгівлі. Макдональда зустрічали у “Кайзерхофі” представники німецької політичної еліти, серед яких були канцлер Генріх Брюнінг та міністр закордонних справ Юліус Курціус. Варто згадати, що Німецько-англійське товариство втратило політичний вплив після того, як владу захопив Гітлер.
Улюблений готель фюрера
Таку славу заклад теж мав. Ще у 1920 роки журналісти відзначали, що правління “Кайзерхофа” дуже симпатизує правим націоналістичним течіям і радо приймає угрупування, котрі перебували тоді в опозиції до Веймарської республіки. Найвідомішими мешканцями та візітерами готелю стали учасники ліберально-буржуазного клубу “SeSiSo”, з якого пізніше виокремився антинацистський гурток Зольфа. Чимало розмов викликали у Берліні численні суаре Національного клубу, які проводила у готелі щочетверга друга дружина дипломата Віллібальда фон Дірксена.
Але найбільшу популярність отримав “Кайзерхоф” у 1932 році, коли там оселився Адольф Гітлер. Перебування у Берліні було йому необхідне, бо для участі у виборах рейхспрезидента мав отримати німецьке громадянство. А у квітні 1935 року у готелі святкували пишне весілля Германа Герінга з його другою дружиною Еммі. Відомий нацистський діяч Йозеф Геббельс навіть увіковічив цей заклад у своїх мемуарах, присвячених рокам боротьби націонал-соціалістів за владу. Важко прогнозувати, що чекало б на цей заклад після Другої світової війни та розколу Німеччини. Але доля вирішила інакше.
Кінець легендарного готелю
У листопаді 1943 року почалися масові бомбардування міста, тоді у будинок і потрапило кілька британських бомб. Готель було зруйновано вщент. Через деякий час завали ліквідували, а на цьому місці у 1974 році побудували споруду посольства КНДР. Це сталося вже за часів розколу Німеччини та утворення ФРН та НДР. А з моменту відновлення дипломатичних стосунків між ФРН та КНДР у 2001 році там розташували посольство Північної Кореї.