Система освіти у Німеччині формувалася досить складно, визначну роль у впровадженні позитивних змін зіграв не лише прусський король Фрідріх-Вільгельм III, а й дипломат Вільгельм фон Гумбольдт. Саме цей діяч впровадив принципи освіти, які збереглися у Німеччині до XXI століття. Допомагали у становленні освітянської системи й інші діячі, зокрема пієтист Йоган Юліус Геккер, який заснував у XVIII столітті першу середню школу Берліну. Її знали у місті як гімназію Фрідріха-Вільгельма, де отримували гарний рівень освіти німецькі діти. Більше на berlin1.one.
Школи Пруссії у XVIII – початку XIX століття
Щоб зрозуміти, наскільки важливою подією стала поява гімназії у Берліні, варто згадати систему освіти тих часів. До XVII століття у країні школи могли відвідувати лише представники привілейованої меншини. Розташовували класи при монастирях, тому здебільшого у навчанні орієнтувалися на постулати церкви. Ще дозволялося навчати дітей вдома з приватним учителем, але далеко не всі родини могли собі це дозволити.
Існували також елементарні школи, де дітей вчили читати, писати та рахувати, оплата була невеликою. Хоча й таку суму не могли виділити бідні родини, іноді навчання оплачувала церква. Тому наприкінці XVIII століття кількість учнів складала незначну частину населення країни. Крім того, професіоналізм вчителів залишав бажати кращого, дітей в елементарних школах навчали ремісники або солдати, які знали грамоту.
Радикальні зміни зусиллями просвітян
Фото: прусський дипломат Вільгельм фон Гумбольдт
Але після того, як прусська армія зазнала кілька важких поразок від Наполеона, король Фрідріх-Вільгельм III зрозумів, що треба змінювати рівень підготовки підданих. Адже гарним солдатом чи офіцером може бути лише освічена людина. Відтак видав указ про створення покращеної шкільної системи, щоб “мобілізувати духовні сили для нового початку та замінити духовними силами фізичні втрати”. Провести реформу доручив прусському дипломату та філософу Вільгельму фон Гумбольдту.
Той запропонував принципово іншу систему освіти, де вирішальну роль відігравала б не приналежність до привілейованого стану, а здібності дитини. Правильне виховання допоможе виховати патріотів, про це йшлося у його концепції “національної школи” (“die Nationalschule”). Гумбольдт запропонував систему освіти, за якою школи поділялися на початкові та старші. Тоді проєкт зустріли вороже консерватори, але він залишався у силі кілька років і заклав основу належного викладання у навчальних закладах.
Прогресивні зміни другої половини ХІХ століття змусили уряд Німеччини замислитися про підготовку спеціалістів з економіки, техніки, торгівлі, управління. У 1870 році почали формувати реальні школи з природничим ухилом, професійні училища, реальні гімназії та реальні вищі школи.
Роль засновника гімназії Йоганна-Юліуса Хеккера
Першу середню школу у Берліні заснував пієтист Йоган-Юліус Геккер у 1747 році, статус Королівської вона отримала набагато пізніше. Цей діяч перебував у милості у прусського короля, тому зміг заснувати першу практичну середню школу у Берліні. Сам глибоко вивчав теологію, давні мови, медицину, викладав у Педагогіумі чимало предметів: латину, грецьку, іврит, німецьку, релігію, історію, арифметику, ботаніку, анатомію, фізіологію та хімію. У 1735 році прусський король Фрідріх-Вільгельм I призначив Геккера на посаду пастора та шкільного інспектора Мілітарвайзенхауса у Потсдамі, де він опікувався будинками та школами для дітей-сиріт військовослужбовців.
Свою першу реальну школу у Берліні засновник називав економіко-математичною. Діти, не здатні до традиційної класичної освіти, отримували можливість здобути освіту практичну, щоб працювати потім у таких галузях, як торгівля, виробництво, образотворче мистецтво. Учні відвідували фабрики, майстерні, вчилися наукам на практиці. А ще у 1748 році Геккер заснував семінарію для підготовки вчителів, бо кількість охочих навчатися у його школі зростала, а педагогів бракувало. Це був перший навчальний заклад такого формату у всій Прусії.
Успіхи педагога відзначав і король Пруссії Фрідріх Великий, заохочував його до нових експериментів. Саме Геккер впровадив практичні сади біля школи, щоб навчати ботаніки. Опановуючи науку, учні вирощували для себе овочі, лікарські трави, фруктові дерева. Цікаво, що і до своїх навчальних закладів пан Йоганн-Юліус Геккер ставився як до “насіннєвих грядок держави, звідки потім молоді рослини можна буде пересаджувати на належні їм місця”.
Перший директор закладу Карл Грасхоф
Першим директором школи у Берліні, яка згодом стала гімназією Фрідріха-Вільгельма, став освічений політик у галузі освіти Карл-Фрідріх-Август Грасхоф. Пізніше він прославився як відомий вчений і член прусського уряду, член консисторіальної ради в Кельні після визвольних війн. Після того, як у 1793 році Карл здобув ступінь кандидата богослов’я, став долучатися до змін у шкільній системі. На відміну від інших навчальних закладів країни, де тільки готували дітей до вступу до навчальних закладів вищої освіти, майбутня гімназія Фрідріха-Вільгельма працювала як приватна наукова школа. Головним орієнтиром було прищепити дітям бажання вчитися і всебічно розвивати їхні здібності. Пан Грасхоф заклав основу міжконфесійної “школи вчених”, яка цілком себе виправдала. У 1803 році у гімназії навчалося понад 1400 школярів, старшокласники навіть відвідували факультет педагогіки, де вивчали давні мови.
У 1810 році Карл Грасхоф став ректором ліцею у Пренцлау, а у 1813 році раптом вирішив вступити до прусської армії. Брав участь у битві при Лейпцигу, виділявся великим організаторським талантом. У липні 1814 року йому запропонували посаду тимчасового директора народної освіти у генерал-губернаторстві в Аахені, пан Грасхоф інспектував департаменти округу з метою реорганізації німецької освіти. У 1820 році керував Кармелітською колегією у Кельні. Франкфуртський факультет надав йому докторський ступінь з філософії за наукову працю великої історичної цінності. Автор виклав свій внесок у розвиток Рейнської провінції щодо церкви та школи з вагомими аргументами та поясненнями, які мали велике значення для подальшої розбудови освітньої системи у країні.
Успішна діяльність гімназії Фрідріха-Вільгельма у Берліні
Фото: поштова листівка до 100-річчя закладу
Король Фрідріх Вільгельм II виділив для гімназії власну будівлю на розі Кохштрассе та Фрідріхштрассе. У 1811 році школу поділили на реальне училище та школу для дівчаток, яка з 1827 року стала училищем Єлизавети. Але керівник у закладів був один – ректор Андреас-Якоб Геккер. У 1820 році у закладі повністю оновили систему навчання, школярам почали давати ширший обсяг важливих предметів. З кожним роком популярність закладу зростала, у 1841 році там навчалося майже 1,5 тисячі дітей. У 1883 році заклад отримав статус реальної гімназії та назву “Kaiser-Wilhelm-Realgymnasium”. Її визнавали однією з провідних гуманітарних гімназій Пруссії.
У 1890 році заклад перебрався до нового приміщення, гімназії виділили новий будинок на Кохштрассе, 13. Його будували за новими стандартами з 1888 по 1890 рік, спеціальні плани складав будівельний офіцер. А місце, де розташовувалася гімназія (на Фрідріхштрассе, 41), віддали під ресторан “Фрідріхсхоф”, який протягом багатьох років був одним із найпопулярніших у Берліні. Гімназія Фрідріха-Вільгельма приймала та навчала дітей до середини XX століття. Крапку в її діяльності поставила Друга світова війна. Споруда було повністю зруйнована під час бомбардувань і поновлювати діяльність не стали.