Система освіти у Німеччині формувалася протягом століть, з’являлися та зникали у роки змін навчальні заклади, але історики зберегли цікаву інформацію про них. Найстарішою державною школою столиці офіційно визнано “Lycee Français” – Французький коледж Берліну. Так, саме французький, а не німецький, хоча відвідували його не лише французькі, а й німецькі та єврейські діти.
Коледж, який берлінці називали Французькою школою, заснував у 1689 році курфюрст Фрідріх III для біженців-гугенотів із Франції. Викладали там тільки французькою мовою, хоча на навчання приймали не лише дітей із родин гугенотів. Заклад зберігся до XXI століття, сучасні берлінці знають його як Французьку гімназію. Це унікальна школа у Німеччині, бо тут мають однакову юридичну вагу Закон про Берлінську школу та рекомендації Міністерства освіти Франції. Більше на berlin1.one.
Чому виникла потреба у Французькій школі у Берліні?
Фото: Французька гімназія у Берліні до 1873 року
Після скасування Нантського едикту королем Людовіком XIV та заборони сповідувати протестантську релігію тисячі гугенотів покинули батьківщину та подалися за кордон. Чимало родин обрали Прусію, відомо, що тоді до Берліну прибули 15 000 французів, серед яких було чимало гугенотів із Меца. Дослідники відзначають, що гугеноти дуже дбали про виховання та освіту своїх дітей. Тому найперше, що зробили нові мешканці міста, це звернулися до курфюрста, щоб їм надали можливість навчати дітей. І обов’язково – рідною мовою.
Оскільки приїхали вони за запрошенням, курфюрст Фрідріх III Бранденбурзький заснував для приїжджих у 1689 році навчальний заклад. Місце для школи виділили у палаці Вангенхайм на Нідерлагштрасе неподалік від Унтер-ден-Лінден. Берлінці швидко зметикували, що вільне володіння ще однією мовою дасть можливість випускникам працювати репетиторами у багатих родинах. А це означало суттєво вищий соціальний статус і добре оплачувану роботу. Відтак записувати дітей до Французького коледжу почали й німці. Якщо спочатку у класах було лише 35 школярів, то у 1809 році вже налічувалося 208.
Перший керівник закладу
Фото: перший директор Французької школи Шарль Ансільон
Першим директором Французької школи став юрист Шарль Ансільон з Меца. Вибір був невипадковим, бо Шарль походив із родини шанованих гугенотів, вивчав право у Марбурзі, Женеві та Парижі. Коли почалося знищення Нантського едикту, намагався боротися, працюючи адвокатом у рідному місті Меце. Клопотався перед Паризьким двором як уповноважений своїх протестантських співгромадян. Але коли втратив останню надію, вирішив перебратися до Берліну, куди кликав батько – Девід Ансільйон, який вже встиг трохи там освоїтися. Шарль Ансільон обіймав посаду судді, потім прийняв пропозицію очолити Французьку школу. Через деякий час став послом у Швейцарії, у 1695-1699 роках служив при маркграфі баден-дурлахському. Але згодом знову повернувся до Берліну, де отримав посаду історіографа короля та директора поліції.
Рівень викладання та популярність
Фото: нове приміщення Французької гімназії
Про високий рівень викладання у Французькій школі свідчить і те, що деякий час керували нею шановані педагоги країни історик Жан-П’єр Ерман та філософ Жан-Анрі Самуель Формей, які навчали прусських принців. Вони ж допомогли налагодити співпрацю закладу з Академією наук, облаштували шкільну бібліотеку, куди передав частину своїх цінних книг принц Генріх. Враховуючи рівень викладання, не дивно, що кількість охочих навчатися у Французькій школі дедалі збільшувалася.
Якщо спочатку до класів записували тільки дітей гугенотів, через що заклад тривалий час називали школою для біженців, то наприкінці XVIII століття туди вже ходили діти прусських дворян і чиновників. Поступово заклад перетворився на елітну школу, у 1873 році для неї виділили нову будівлю на Рейхстагсфер у кварталі Доротеєнштадт. Кошти на будівництво дала консисторія гугенотів в обмін на гарантії, що мовою навчання залишиться саме французька.
Чим приваблювала Французька школа?
На той час французька вважалася мовою дипломатів, тому першими поквапилися записати туди дітей саме дипломати Берліну. Крім вільного володіння іншою мовою, у закладі гарантували високий рівень знань. Враховували батьки й контингент, адже у цій школі навчалися діти освіченого середнього класу. Багато уваги приділяли вивченню культури Франції. Для німецьких родин із гугенотським корінням стало традицією відправляти дітей до Французької школи, адже це давало шанс зберегти цінну частку власної ідентичності.
Цікаво, що цю школу у Берліні називали інтернаціональною, діти почувалися там набагато комфортніше, ніж у німецьких навчальних закладах. Тому записати дітей на навчання намагалися ще й представники єврейських громад. Особливо помітною ця тенденція стала наприкінці XIX століття. За даними збережених документів, з 1880 до 1890 року частка єврейських дітей у класах становила від 32% до 49%. Деякі праворадикальні журналісти в’їдливо пропонували перейменувати заклад на єврейсько-французьку середню школу, але тодішній директор на те не зважав. Тоді школою керував Юліус Шнаттер, який засуджував антисемітські погляди і намагався підтримувати та підбадьорювати вихованців із єврейських родин.
Зміни XX століття
Фото: меморіальна дошка на Рейхстагсуфер
Коли у 1930 роки прийшли до влади нацисти, закладу довелося витримати нелегке протистояння, аби зберегти право викладати французькою мовою. А от учнів та вчителів з єврейських громад захистити не змогли. Їх одразу ж почали переслідувати, а у 1938 році виключили зі школи. У 1943 році заклад евакуювали з Берліну, будинок на Рейхстагсуфер тимчасово віддали під інші потреби міста. Та споруді не пощастило: у 1945 році її вщент зруйнували бомбардування та обстріли.
Але керівництво не збиралося закривати заклад. Після Другої світової війни школа перебралася на північ Берліну на Цепелінплац, у район Веддінг. Там у французькому секторі майбутнього Західного Берліну педагоги продовжили роботу, заклад прийняв 400 учнів. У 1952 році була сформована Французька гімназія після злиття традиційної гугенотської школи з Берлінським коледжем французьких збройних сил. Бо навчальний заклад під егідою французького військового уряду в Берліні теж перебував у Фронау в районі Райнікендорф, але налічував тільки 50 студентів. Так що поєднання було вигідним рішенням, заняття розпочали у нових сучасних будівлях поблизу Курт-Шумахер-Дамм у Сіті Пастер.
Чим живе сучасна Французька гімназія?
Протягом минулого століття сформувалися чіткі тенденції навчання та виховання у цьому закладі. Французьку гімназію називають унікальною, адже гнучким поєднанням Закону про Берлінську школу та рекомендацій Міністерства освіти Франції може похвалитися тільки цей колектив. Дійшли згоди, що спочатку предмети вводять німецькою мовою, а потім їх викладають французькою. Так що заклад веде не лише до отримання німецького Abitur, а й до французького бакалаврату та ABIBAC.
Французька гімназія приймає учнів як німецькомовних, так і франкомовних, заклад відвідують діти, які приїхали з батьками з різних франкомовних країн світу. Двомовні класи з 5 по 12, друга мова впроваджується з 7 класу. Ще школярі вивчають англійську, латину, давньогрецьку, іспанську. Учні самі обирають: здобути один диплом чи два. Хоча більшість випускників складають іспити на обидва: німецький (Abitur) та французький (Baccalaureat), це гарантує випускникам набагато кращі перспективи при вступі до навчальних закладів вищої освіти.
Має Французька гімназія й своїх відомих учнів, якими заслужено пишається. У цьому переліку поет Адальберт фон Шаміссо, письменники Максиміліан Харден і Курт Тухольський, інженер Вальтер Дорнбергер, боєць Опору Адам фон Тротт цу Зольц, автор пісень Райнхард Мей Роскі, політолог Гезіне Шван. Дбайливо зберігають і сторінки історії. На Рейхстагсуфер, де була до Другої світової війни Французька школа, встановлено меморіальну дошку, яка нагадує сучасним мешканцям Берліну про випробування, які довелося витримати учням та педагогам у минулому столітті.