У 1871 році Берлін був проголошений столицею Німецької імперії. Індустріалізація та економічний бум призвели до відкриття тут великої кількості компаній. До 1900 року німецька столиця стала символом прогресу та нових починань, що не можна сказати про жодне інше місто на європейському континенті. Дві світові війни спричинили «глибокий сон» багатьох галузей промисловості, однак вже на початку XXI століття Берлін знову завоював репутацію торгівельного центру. Докладніше про місцевий комерційний розвиток читайте далі на berlin1.one.
Водойми як важливий торгівельний шлях
Вигідне географічне розташування Берліна між річками Ельба та Одер забезпечило сприятливі умови для ведення торгівлі. На початку XVII століття тут була створена мережа водних шляхів Märkischen Wasserstraßen – найстаріша в Німеччині. Тоді між Берліном і Гамбургом велася жвава торгівля зерном і деревиною. Разом зі зростанням міста зростала й потреба в нових видах продукції. Цегла, вапняк, гіпс і вугілля доставлялися баржами з Бранденбурга та Сілезії, сіль – із Центральної Німеччини, а зерно – з морських портів.
У XIX столітті внутрішній транспорт залишався важливим торгівельним шляхом, хоча й вже була винайдена парова машина та активно розвивалася залізниця. У Берліні все ще будувалися канали, портові басейни та шлюзи, а біля них відкривалися нові промислові об’єкти. Місто стало другим за величиною внутрішнім портовим центром Німеччини після Дуйсбурґа.
Рання індустріалізація
У XVIII столітті в Берліні функціонувала велика кількість фабрик. Понад 40% населення міста працювало в текстильній промисловості, зокрема мешканці обробляли вовну, бавовну й шовк. У 1790-х роках ткацька діяльність перемістилася в сільську місцевість, де жінки й діти використовувалися як дешева робоча сила. Розвиток технологій, як-от парового двигуна, посприяв тому, що чимало людей втратили роботу.
У 1763 році король Пруссії Фрідріх II заснував Königliche Porzellan-Manufaktur на прохання берлінського торговця Вільгельма Каспара Веґелі. Тут почали виготовляти сервізи в стилі рококо, фарфорові скульптури, декорації тощо. Тоді ця фабрика слугувала зразком ранньої індустріалізації, а у XXI сторіччі вважається найстарішим ремісничим підприємством Берліна.
Вплив залізниці й фінансових установ
Будівництво залізничної мережі в XIX столітті посприяло розвитку економіки. У 1838 році була відкрита лінія, що з’єднувала Берлін із Потсдамом, вона ознаменувала початок залізниці в Берліні. Перші локомотиви, які курсували по берлінських маршрутах, походили з батьківщини залізниці – Англії. Крім того, впливали на зростання значення міста як торгівельного центру фондові біржі, банки й приватні фінансові структури. У 1870 році в Берліні був заснований Deutsche Bank, власники якого розвивали міжнародні відносини, щоби зробити німецьку зовнішню торгівлю незалежною від англійських фінансових установ.
У 1871 році була заснована Німецька імперія, столицею якої став Берлін. Тоді місто отримало таке ж значення, як і колишній фінансовий центр країни – Франкфурт-на-Майні. У 1880-х роках був створений Berliner Bankenviertel (Берлінський банківський район), що територіально об’єднав місцеві банки.
Робітничий рух – каталізатор змін
Медичне та пенсійне страхування, захист від звільнення та закони про дитячу працю у XXI столітті сприймаються як належне. Однак так було не завжди. Довгий час берлінці були змушені виконувати монотонну роботу по 12 годин на день чи навіть більше, працюючи в переповнених приміщеннях із поганим освітленням. Нещасні випадки були звичною справою в таких умовах, а зарплати ледве вистачало на оплату базових потреб. Утримувати сім’ю чоловікам допомагали не лише жінки, а й діти. Усе це призвело до робітничого руху, внаслідок чого в 1878 році в Берліні були змінені правила торгівлі.
Насамперед вийшла заборона на працю дітей до 12 років. У 1883-му був ухвалений закон про обов’язкове страхування робітників, а через рік – закон про страхування від нещасних випадків. Пенсії були затверджені в 1889 році. Одним із прогресивних працедавців вважався власник пивоварні Ріхард Резіке. Він відкрив на підприємстві профком, заклади для дітей та людей з інвалідністю, створив пенсійний фонд, а ще запровадив пільгове харчування в їдальні.
Ці та інші нововведення позитивно вплинули на зростання кількості працівників та їхню вмотивованість до досягнення високих результатів на роботі. Як наслідок, виробництво в місті сягнуло нових масштабів, а отже, розвинулася й торгівля. До слова, позитивний вплив справила також масова електрифікація. Електрика стала рушійною силою другої промислової революції та поштовхом до змін у всіх сферах життя та праці. На заводах електродвигуни поступово витісняли парові машини. Електрифікація берлінських залізниць почалася в 1924 році, завдяки чому скоротився період часу, що потрібен для доставлення товарів.
Воєнний застій
У роки двох світових війн деякі берлінські компанії перекваліфікувалися й почали виготовляти озброєння. Поки чоловіки воювали, жінки заміняли їх на заводах. Продукція виготовлялася насамперед та, що могла задовольнити базові потреби населення, а тому торгівельний бізнес призупинився. До того ж на заводах працівники нерідко організовували страйки, вимагаючи «миру – свободи – хліба». Хоча ці страйки придушували поліція та військові сили, але вони все ж впливали на зменшення кількості виробленої продукції.
У 1943 році кожен десятий авіаційний двигун, кожен четвертий танк і майже половина всіх гармат були виготовлені в Берліні – переважно призовними єврейськими жінками, викраденими цивільними робітниками, військовополоненими чи в’язнями концтаборів. Після війни суттєво зросла кількість безробітних.
Поступове відновлення
У 1945 році союзники-переможці Другої світової війни розділили Берлін на чотири сектори. Відсутність суверенітету та демонтаж промислових об’єктів союзниками ускладнили відновлення промисловості. У західній частині міста, окупованій США, Британією та Францією, було заборонене виробництво новаторських технологій, як-от радіолокаторів. Відбувалася поступова деіндустріалізація Західного Берліна. Одним із винятків став завод BMW Group. У 1960-х роках складання мотоциклів перемістилося з Мюнхена до Західного Берліна, оскільки потужності мюнхенських заводів вичерпувалися через високий попит на автомобілі.
Після утворення в 1949 році на території, підконтрольній СРСР, Німецької Демократичної Республіки більшість промислових підприємств Східного Берліна були примусово перетворені на державні компанії. Хоча промисловість у цій частині міста була послаблена, але водночас тут розвивалося машинобудування, а ще хімічні та електротехнічні галузі.
Після падіння Берлінської стіни та подальшого возз’єднання Німеччини в 1990 році почалися швидкі структурні зміни. Кількість працівників, залучених у промисловість, різко скоротилася. Лише на рубежі тисячоліть відбулося процвітання завдяки численним стартапам, креативним індустріям та цифровій економіці. На початку 2020-х років Берлін експортував насамперед такі товари: машини й інші транспортні засоби, ліки й медичні вироби, електрообладнання, електронне обладнання для обробляння інформації, харчі для людей та корми для тварин, хімічну продукцію, металеві вироби й метали, автозапчастини. Крім того, німецька столиця набула слави важливого центру виробництва палива, будівельних матеріалів, промислових товарів і продукції, що переробляється.