“Brauerei Königstadt AG” була заснована в 1849 році як “Баварська пивоварня Вагнера” на одному з колишніх “Windmühlenberge” на околиці Берліна та поглинена “d’Heureus & Busse” в 1861 році. Вже в 1871, після франко-прусської війни, цей пивоварний завод був перетворений в акціонерне товариство. Ажіотаж на ці акції був настільки великим, що їх випуск обмежили лише трьома днями. Підприємство у такому статусі виробляла пиво між 1851 і 1921 роками. Більш детально про історію пивоварні читайте на berlin1.one.
Економічний підйом у кінці ХІХ століття
Пивоварня “Königstadt AG” процвітала з 1871 року й стала однією з найбільших пивоварень Берліна. Її назва походить від назв “Königsstadt” або “Königstor”. Для більших частин сучасного Пренцлауер-Берг, після того, як перший прусський король Фрідріх I проїхав через це передмістя через “Царські ворота”, розташовані на розі вулиць Greifswalder Strasse та Prenzlauer.
Зростаючий попит і підйом після подолання кризи підштовхнули “Königstadt AG” до початку розширення в середині 1890-х років. Були розширені піч і солодовня. Машинний цех, розлив, льох і додаткові складські приміщення завершували ансамбль, оскільки він, по суті, існує й сьогодні. Збережені
господарські будівлі дозволяють побачити повні етапи виробництва високомеханізованої пивоварні кінця ХІХ століття.
Інновації від “Königstadt AG”
Пивоварня “Königstadt AG” запропонувала широкий відпочинок у зоні бару з боулінгом та каруселлю, якою активно користувалися мешканці навколишніх багатоквартирних будинків. Завдяки попередній унікальній концепції створення та здачі в оренду торгових площ на додаток до цієї зони була створена диверсифікація, яка передбачала сучасні концепції роздрібної торгівлі.
Перша світова війна спричинила значні труднощі у роботі пивоварень через брак сировини та робітників, що не припинилося й після закінчення війни. Почалися процеси концентрації. У 1921 році компанія “Königstadt AG” продала пивоварню “Kind’l” і тепер приділяла більше уваги використанню території на в’їзді до густонаселеної північно-східної частини Берліна.
Згодом на територію колишнього пивоварного заводу переїхали “малі підприємства”. З 1925 року великий бар на понад 1500 місць був перетворений на прем’єрний кінотеатр для нового засобу масової інформації — кіно. Колишній пивоварний комплекс використовувався в невеликих масштабах для розвитку автомобільної промисловості, автотранспортних компаній, ремісничих, виробничих і складських підприємств. Наріжну будівлю та підвали переобладнали під гаражі.
Після розвалу Берлінської стіни
Під час Другої світової війни деякі підвали були переобладнані під бомбосховища. Вхід у які, досі зберігся на Straßburger Straße. В інших частинах підвалів виробляли електричні компоненти для V-зброї та системи газифікації деревини для автомобілів.
На відміну від фасаду на алеї Шенгаузер, господарські будівлі пережили Другу світову війну відносно неушкодженими. Пошкодження від бомбувань швидко усунули. Їх використовували для невеликих складських, транспортних і комерційних операцій.
До падіння Берлінської стіни промисловим двором користувалися муніципальна влада Східного Берліна, відділи служби державної безпеки та VEB Reform Möbelproduktion.
У той час як залишки старої пивоварні на Schönhauser Allee були знесені. Велика офісна та комерційна будівля була побудована після падіння Стіни, дрібне використання продовжувалося в районі комерційного двору. Художники та медіакомпанії приєдналися до традиційного ремісничого бізнесу.
В 2003 році приміщення придбав кооператив “Gewerbehof Saarbrücker Straße”.