«Vivantes Auguste-Viktoria-Klinikum» (AVK) розташована в берлінському районі Шенеберг. Це академічна навчальна лікарня, яка підпорядкована «Charité». З 2000-х років лікарня управляється групою муніципальних лікарень «Vivantes». До заснування у 2001 році групи муніципальних лікарень, перебувала під управлінням відповідального районного управління. Більш докладно про історію створення лікарні читайте на berlin1.one.
Будівництво лікарні
Лікарня Аугусти-Вікторії була побудований між 1903 до 1906 року, як муніципальна лікарня на 600 ліжок для міста Шенеберг, яке в ті часи було незалежним, до 1920 року. Проєкт будівництва розробив архітектор та спеціаліст із міського планування Пауль Егелінг. Вартість будівництва та оснащення оцінюється в 7,5 мільйонів марок. Лікарня була названа на честь Августи Вікторії, останньої німецької імператриці та королеви Пруссії. Уся річ у тім, що ця вельможна особа пожертвувала певну суму на будівництво закладу.
Офіційне відкриття відбулося 1 жовтня 1906 року. Але так сталося, що вже за рік, лікарня виявилася замала для міста. За два роки після її відкриття міська рада Шенеберга вирішила побудувати прибудову, яка була завершена в 1910 році. Прибудова включала рентгенівський кабінет, шість індивідуальних будівель, як лазарети павільйонного типу та лазню.
Операція Уіппла
Першим головним лікарем хірургічного відділення був Вальтер Кауш, який у 1909 році провів тут першу у світі дуоденопанкреатектомію, також відому, як операція Уіппла або, точніше, хірургія Кауша Уіппла.
Під час Першої світової війни до лікарні приєднали військовий госпіталь, у якому до 1919 року лікували хворих і поранених солдатів.
З приєднанням Шенеберга до Великого Берліна «AVK», природно, стала власністю міста Берлін. Між 1924 і 1929 роками через численні захворювання (грип, туберкульоз) і необхідність встановлення нової техніки довелося проводити роботи з реконструкції та розширення лікарні.
З 1933 року, коли до влади в Німеччині прийшли націонал-соціалісти, вони зажадали звільнення з лікарні персоналу єврейської національності. З погляду нацистів, вони були «ненадійним і неарійським персоналом». Крім того, решту лікарів зобов’язали проводити стерилізацію на підставі закону для запобігання спадкового потомства.
Руйнування під час Другої світової
У 1939 році було збудовано оперативний бункер. А в 1943 році повітряний наліт призвів до руйнування трьох будівель, і більшу частину лікарні було переведено до Карлсбаду.
Після закінчення війни в «AVK» знову почалося лікування хворих. Спочатку тут було 50 ліжок. Через погані умови життя та постачання почали поширюватися епідемії, зокрема, тифу, дизентерії та поліомієліту. З 1951 до 1957 року поступово відбудовували та вводили в експлуатацію пошкоджені будівлі. У цей період також було побудовано новий рентгенівський кабінет і вітальню.
У 1961 році Сенат Берліна вирішив розширити «AVK» до 1125 звичайних ліжок. У лікарні було запроваджено найсучаснішу технологію лікування та інтегровано інші спеціалізовані відділи. Мова про неврологію, онкологічні палати, пологове відділення, урологію, інтенсивну терапію.
Значний поштовх у розвитку «AVK» відбувся в 1975 році, коли раніше незалежні муніципальні лікарні в Штегліці (філії Leonorenstrasse і Malteserstrasse) і санаторій у «Wyk auf Föhr», були з нею об’єднані.
У 1980 році було закладено перший камінь під новий адміністративний корпус. Подальші поступові реконструкції, зміни та нові спеціалізовані відділення призводять до постійного покращення можливостей обслуговування в Лікарні Аугусти-Вікторії. Навіть станом на 2019 рік ця робота ще далека від завершення.