У ХІХ столітті пандемія холери сильно вдарила по Берліну. 20 000 осіб католицького віросповідання, які жили в прусському протестантському місті не мали власної лікарні. Берлін був погано підготовлений до навали епідемії. В 1846 році парафіяни собору Святої Гедвіги під керівництвом ордену заснували лікарню. Під час Березневої революції 1848 року лікарня приймала поранених під час повстання. Та лише з 1851 року було побудовано власне приміщення лікарні. Більш докладно про історію створення лікарні та її будівництва читайте на berlin1.one.
Одна з найстаріших
З огляду на рік заснування, католицька лікарня Alexianer St. Hedwig є однією з найстаріших великих лікарень німецької столиці.
Настоятель єдиної католицької громади в Берліні при церкві Св. Гедвіги Антон Брінкман ще в 1844 році звернувся до прусського короля з проханням заснувати лікарню. Через два роки дозвіл був отриманий і 14 вересня 1846 року лікарня була відкрита. Спочатку черниці утримували лікарняну палату, для якої потрібно було орендувати приватне житло. Як перша настоятелька, сестра Ксаверія Рудлер була відповідальною за догляд за хворими, і заклад отримав назву Св. Гедвіги на честь парафії собору Гедвіги.
У революційних заворушеннях 1848 року між сестрами та повстанцями відбулося протистояння. Керівнику вдалося переконати розлючених працівників у тому, що їхньою місією є допомога тим, хто її потребує. У підсумку в лікарні, навіть приймали та доглядали поранених. Популярність закладу зростала, хворих до лікарні зверталось усе більше, відповідно, швидко зростала й кількість ліжок. З початкових трьох ліжок у 1844 році, до 1850 їх було доступно 50.
Власне приміщення
З огляду на таке зростання кількості хворих стало зрозуміло, що конче необхідно будувати власний корпус клініки. Громада Святої Гедвіги придбала ділянку на Große Hamburger Straße і доручила будівництво архітектору Вінцензу Статцу, який вважався одним із найвпливовіших представників неоготики в Рейнській області.Саме він був автором Кельнського собору. У підсумку лікарня була побудована в період з 1851 до 1854 року.
Що цікаво, що перші пацієнти почали відвідувати заклад, коли, навіть ще не був повністю добудований головний корпус. Відтепер у лікарні було 250 ліжок, працювало внутрішнє та хірургічне відділення, а також з’явився дитячий будинок. А вже на кінці ХІХ, початку XX століття в лікарні з’явилася власне дитяче відділення, відділення для людей похилого віку — Elisabethhaus. У 1900 році в головному корпусі відкрили операційний зал. У 1899–1900 роках на південь від головного корпусу було прибудоване ще одне лікарняне крило в неоготичному стилі.
Період НДР
З травня 1945 року лікарня була єдиною діючою великою лікарнею в Берліні. У 1946 році, до сторіччя створення лікарні, її відреставрували, у тому числі пошкоджений фасад, встановили вікна.
Між 1950 та 1960 роками багато спеціалістів покинули лікарню, переїхавши працювати до інших підприємства Західного Берліна. У період НДР християнська лікарня отримувала невелику державну підтримку, але змогла продовжувати надійно працювати, завдяки щедрій фінансовій допомозі Асоціації Карітас з Федеративної Республіки, крім того, лікарня була дуже добре оснащена технічно.
Після політичних змін, а саме об’єднання Німеччини у 1990-х роках, була заснована «St. Hedwig Kliniken Berlin», яка взяла лікарню під власне управління. З нагоди святкування 150-річчя в 1996 році в лікарні відбувся день родини. Загалом після 1990 року в закладі з’явилися нові будівлі, стиль яких завдяки використанню клінкерної цегли добре вписався в наявний історичний комплекс.